Історія Оксани Сенеджук із Севастополя, яку Росія етапувала до колонії у Бурятії

14 серпня 2024 року, після робочого дня, біля будівлі науково-дослідного інституту у Севастополі співробітники ФСБ затримали Оксану Сенеджук. Уже наступного дня її судили. Підставою стали 12 фотографій бухти біля її будинку, де роками стоять російські військові кораблі — серед них крейсер «Москва», який Україна знищила у квітні 2022 року. На судовому засіданні Оксана знепритомніла. Проте аби відвезти жінку до лікарні, її повезли до СІЗО №1 у Сімферополі.

З квітня 2022 року Оксану викликали на допити тривалістю 8–10 годин, проводили обшуки у квартирі, вилучали техніку. Слідчі переглядали її листування й особливо цікавилися дочкою, яка живе у Києві та виїхала до Польщі. Перед арештом Оксану змусили підписати фальшиву підписку про невиїзд, адже справа проти жінки ще не була офіційно відкрита.

26 грудня 2024 року Севастопольський міський суд призначив їй 15 років колонії, рік обмеження волі та штраф 200 тисяч рублів за «державну зраду». 11 грудня 2025 року Верховний суд Росії залишив вирок без змін.

Оксана, 1966 року народження, до окупації працювала у міській адміністрації Севастополя. Має хронічні захворювання. Після року у СІЗО Сімферополя її етапували через Краснодар, Волгоград, Казань та Іркутськ до жіночої виправної колонії № 7 в Улан-Уде, Бурятії.

В одному бараці тут утримують близько ста жінок. Попри пенсійний вік за російським законодавством, Оксану щодня змушують до важкої фізичної роботи: носити мішки, полоти. Взимку температура падає до −35 °C. У грудні 2025 року в колонії почалася епідемія туберкульозу — профілактичного лікування немає. Мати Оксани тяжко хвора — родина просила не переводити дочку так далеко. Це прохання проігнорували.

Факт незаконного позбавлення свободи було визнано у грудні 2023 року. Оксану включено до списку на обмін. В останніх листах вона пише тривожні речі, ніби натякає, що щось може статися.

Ця публікація підготовлена за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст публікації є цілковитою відповідальністю ГО «Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля» і не обов’язково відображає позицію Програми та/або її Фінансових партнерів.